ТРОЯНДА Мамусю, голубко! сьогодні Я вранці ходила в садок— Такого багато росте там Рожевих та синіх квіток. Найкраща троянда. Та тільки Я руки сколола свої, Аж кров потекла по їх,—поки Зірвала з стеблини її. А краще коли б та троянда Без гострих шпичок тих була, Щоб дівчина кожна зірвати, Не колючи руки, могла... — Ой, доню! все гарне на світі Дається не дурно людям: Щоб щастя придбать, працювати Всім тяжко доводиться нам. Без праці й труднацій на світі Не можна нічого придбать І навіть, щоб квітку зірвати, Доводиться шпички зазнать. Та пальчики хворі забудь ти І знай, голуб'ятко моє: Що важче здобуть, те любіше Тоді, як здобудеш, стає. 1890.