НАША ДОЛЯ Ні, не радість в житті нам судилась усім, Ми не щастям на світі впивались,— Нас вітало життя тільки горем тяжким, І ми з мукою, з горем збратались. Тільки й знаємо ми, що стояти в борні, Тільки й чуєм прокльон та ридання; Не засяють вже нам ясно іншії дні! Нам на щастя нема сподівання. Але ж в серці у нас невмируща одна Не згасає надія ніколи: Не мине без пуття наша мука страшна, Наша праця під гнітом неволі. На могилах у тих, що в борні полягли, Собі щастя збудують онуки І промовлять: вони не даремно жили,— Здобули-бо нам волю їх муки... 1881