МОГИЛА Серед степу на просторі Могила стоїть, Навкруги трава висока Хвилює-шумить; Серед степу та могила Сумує одна, Уквітчала її рясно Зелена весна. Ой кого ж там поховали, Хто в їй спочива? Чия буйна там заснула Навік голова? Чи козацький лицар славний З широких степів В бої з турком, з татарвою Життя положив? Чи то бранець із неволі Цим степом тікав І загинув, а товариш Його поховав?.. Не промовить та могила, Стоїть нежива; А круг неї степ широкий, Зелена трава; А круг неї степ широкий, Як воля сама, Ліг, простягшися в просторі, І краю нема... 1882.