ШМАТОК ХЛІБА

І холод, і мряка надворі панує,
А вітер осінній реве і лютує.
Дивлюся: під тином сердешна дитина,
Хлоп'ятко маленьке,— вся в латах свитина,-
Іде-шкутильгає, підходить до хати...
Недавні ще сльози на личеньку знати,
І видко у очіх голодную муку...

«Христа ради, хліба!..» Закляклую руку
'Хлоп'я простягає: «Не їв ще нічого...»
Дали у віконце хлоп'яті сухого
 Шматок того хліба... Малими руками
 Вхопило шматочок, до його вустами
Припало відразу й пішло по дорозі...
Дмухнув знову вітер і здув його сльози...

1882.