ШМАТОК ХЛІБА І холод, і мряка надворі панує, А вітер осінній реве і лютує. Дивлюся: під тином сердешна дитина, Хлоп'ятко маленьке,— вся в латах свитина,- Іде-шкутильгає, підходить до хати... Недавні ще сльози на личеньку знати, І видко у очіх голодную муку... «Христа ради, хліба!..» Закляклую руку 'Хлоп'я простягає: «Не їв ще нічого...» Дали у віконце хлоп'яті сухого Шматок того хліба... Малими руками Вхопило шматочок, до його вустами Припало відразу й пішло по дорозі... Дмухнув знову вітер і здув його сльози... 1882.