УЧИТЕЛЯМ Великії серця, великі розуми! Я змалечку до вас мов до рідні тулився: Ви сяєвом своїм виводили з пітьми Мій розум, поки він, ізрісши, в силу вбився. Навчався я від вас над все кохати світ, Із правдою іти та з волею брататься і в боротьбі за їх із наймолодших літ Ані приваб-спокус, ні сили не бояться. В храм пишної краси ви увели мене, Щоб міг небесної утіхи зазнавати І щоб серед клопіт, робивши тут земне, Міг духом вільним я до неба досягати. Безмірна дяка вам, великії творці! У храмі вашому покірно я схиляюсь — І вслід за вами йти, небесні посланці, Аж поки я живу — побожне присягаюсь.