РИБ'ЯЧІ ТАНЦІ 1 Лев царює над лісами, Над водами він царює, Скрізь закони видає він І усюди порядкує. 2 Ось надумавсь він і кличе На великую пораду До свого царського двору Всю звірячую громаду. 3 Каже раді міркувати: Дати рибі суд і право І суддю настановити, Щоб судив він не лукаво. 4 Стала рада міркувати:— Міркували-радували І над рибою суддею Всі лисицю обібрали. 5 Почала тоді лисиця По річках порядкувати... В неї кум був — однокрилий Журавель старий цибатий. 6 Ось вона його до себе Пособляти попросила, І тоді у них робота Дуже швидко закипіла: 7 Кум стромляє ніс у воду, Рибу з неї викидає, А лисичка на травиці Суд над нею вирікає. 8 І як риба та погано Щось поводилась у річці, То злочинницю карати Все доводилось лисичці. 9 І покараних злочинців Кум з кумою не ділили, А ладненько та тихенько Так удвох усіх і їли. 10 І погладшала лисичка, І така ситенька стала, Що усіх звірів, як глянуть, Заздрість зараз обнімала. 11 Як позаздрили, то стали Доглядатися пильненько, Та й дізнались, як лисичка, Порядкує там гарненько. 12 Між звірями зараз чутка Пролинула про те діло, І те слово і до лева Трохи згодом долетіло. 13 Хоч пан лев і сам обіда Баранами та волами, А голодний не гидує І нечистими свинями. 14 Дак то ж він і лев на теє, Щоб з підданців драти шкуру, Інші ж мусють мати просту, А не левову натуру. 15 Беззаконство він карає: Сам бажає подивиться, Як то справді порядкує Там над рибою лисиця. 16 І до річки він приходе, А над нею суд там саме: Рибка б'ється на травиці Головами та хвостами. 17 Кум з кумою вже гарненько Пообідати хотіли, Та зненацька коло себе Лева дужого уздріли. 18 — Хто такий ти? Що тут робиш? Грізно в кума він питає, Та лисичка зна брехати І швиденько відмовляє: 19 — Се мій писарь есть, о царю! Він за чесність превелику Від народу має шану й буде мати аж довіку. 20 — А оце твої підданці, Посланці се від народу — Щоб тебе тут привітати, Бач, покинули і воду. 21 — Карасі, великий царю, Се прийшли поздоровити...— — Ну, а як же,— лев питає,— Як народові тут жити? 22 Чи вдоволені підданці? Чи порядок є у краї? А лисиця відмовляє: — Та їм так, неначе в раї! 23 — О, наш добрий царю! тільки б Бог тобі дав віку й сили!.. (А карасики безщасні На травиці тріпотіли.) 24 — Тільки чом же,— лев питає,— І хвостами, й головами Ті заступники народні Все кивають перед нами? 25 А ЛИСИЦЯ ВІДМОВЛЯЄ: — Мудрий леве, се радіють Так вони, тебе уздрівши, І танцюють, як уміють... 26 — А! — ревнув тут лев, брехнею Розлютований такою, І в свої він кігті кума Ухопив ураз з кумою. 27 І щоб так не без музики Тим підданцям танцювати, То він писаря з суддею Їм примусив заспівати. 28 І було то на сім світі Їм останнє вже співання... Так скінчилося лисиче Над річками панування... 1982. V. 7 (19)